За переказами, Нянь (як говорилося в минулій статті Рік) - це страшне люте чудовисько з рогами на голові, що жило встародавньому Китаї. Цілий рік він знаходився в глибині моря, і тільки напередодні нового року вилазив з води,вривався в поселення, пожирав там худобу і вбивавпопалися людей.

Тому місцеві жителі дуже боялися його і щорічно переднастанням нового року цілими сім'ями покидали села і втікали в гори, щоб сховатися від хижого звіра Няня.


Одного разу сталося таке: напередодні нового року, колиселяни Тао хуа ("Квіти персика"), підтримуючи старих, знемовлятами на руках, з жахом покидали село, туди прийшовстарий жебрак зі срібними вусами. В одній рукем він тримав палицю, а в іншій - мішок.

Місцеві жителі були зайняті тим, що закривали вікна або замикали будинки, інші збирали речі в дорогу, а треті вели биків або овець, одним словом, в цей час в селі всі були зайняті і всі були в паніці, тому ніхто не звернув особливої ​​уваги на цього жебрака старого.

Тільки одна жінка, що проживала в східній частині села, допомогла йому, давши трохи їжі. Вона почала умовляти його скоріше йти звідси, щоб уникнути зустрічі зі звіром Нянем.Однак цей старий, погладжуючи вуса, усміхнувся: "Якщо ви дозволите мені зупинитися у вашому будинку на одну ніч, то я вижену Няня з села".
Звичайно ж старенька здивувалася від таких промов старця. Придивившись до нього ближче вона помітила, що цей сивий старий з моложавим обличчям виглядає міцним і бадьорим, але вона все ж стала вмовляти його піднятися на гору, щоб сховатися від хижого Няня. Він не змінив свого початкового рішення і старенька пішла одна.

До півночі Нянь увірвався в село. На цей раз він виявив, що в селі щось не так, як було всі минулі роки. З жахом побачив Нянь, що в домі горить вогонь, а двері пофарбовані в червоний колір. А коли він дістався до входу в будинок, у дворі пролунав тріск бамбукових хлопавок. Він не посмів увійти в двір.

Виявляється, Нянь боїться червоного кольору, яскравого полум'я і гучного шуму. В цей час ворота відкрилися, вийшов з них той старий-жебрак, одягнений у червоний халат, і голосно засміявся. Побачивши цю картину, Нянь сильно злякався і в паніці втік.

На другий день, тобто в перший день Нового року, селяни повернулися в село. Побачивши, що в їхніх будинках все ціле, вони дуже здивувалися. У цей час старенька зрозуміла, в чому справа, і розповіла селянам про обіцянку старого жебрака. Почувши розповідь бабусі, усі мешканці села зраділи, вбралися в новий одяг, поздоровляючи один одного з настанням спокою, щастя і благополуччя. Ця історія швидко поширилася в сусідні села, і всі скоро дізналися, як виганяти Няня.

З тих пір щороку в переддень Нового року люди наклеюють на дверях червоні парні написи, запускають хлопавки, в будинках горять вогні, люди не лягають спати всю ніч, що по-китайськи називається "шоу суй" - "оберігати рік". Ніч під Новий рік китайці називають "ніччю зустрічі після розлуки».

Для них це найважливіший момент року. Вся родина збирається за святковим столом до новорічного вечері, яка відрізняється великою кількістю і різноманітністю страв.

Перші п'ять днів нового року призначені для зустрічей.Родичі, друзі, однокласники, товариші по службі відвідують і поздоровляють один одного з Новим роком.

Традиція дарування подарунків не дуже поширена в Китаї. На Чунь цзе традиційним подарунком є ​​Я-суй цянь - кишенькові гроші в спеціальних червоних конвертах, які прийнято дарувати дітям. Дотримуючись давніх звичаїв, гроші дарують кожній дитині, що прийшла до будинку в перші 15 днів Нового року. Якщо червоного конверта під рукою не знайдеться, нічого страшного, можна обійтися і без нього.

На свято Весни кілька днів поспіль проводяться галасливінародні гуляння і ярмарки, де виконують танці лева і драконів, хороводи «сухопутних човнів», номери на ходулях.